Фраза «жертва моди» сьогодні здається жартом, але колись мала буквальний зміст. У колекції історичного одягу Університету Вірджинії зберігаються речі, які отруювали, душили й спалювали своїх власників.
Миш’якова зелень
У XIX столітті миш’як надавав тканинам яскравого смарагдового кольору. Попри смертельну небезпеку, люди продовжували носити такі сукні. Тривалий контакт викликав рак, ураження органів і смерть, особливо серед робітників, які фарбували тканини.
Палаючі криноліни
Пишні сукні з криноліном були символом елегантності — і причиною трагедій. Тканини миттєво займалися від полум’я свічок, а жінки не могли вибратися через жорстку конструкцію. Відомо про тисячі жертв.
Юбки-“кайдани”
На початку XX століття модні вузькі спідниці сковували рухи настільки, що ставали небезпечними. Жінки спотикалися, падали й навіть тонули через неможливість зробити крок.
Жалобні сукні
Такі наряди символізували втрату й суспільний тиск. Жінки мусили носити чорне роками, тоді як чоловіки швидко одружувалися знову.
«Вбивці батьків»
Жорсткі крохмальні комірці наприкінці XIX століття могли перекрити дихання. Пропитка целулоїдом робила їх водостійкими, але ще й вогненебезпечними.
Ртутні капелюхи
Шляпники вдихали отруйні пари ртуті під час виробництва фетру. Це спричиняло тремор, втрату пам’яті й психічні розлади — так з’явився образ Божевільного Капелюшника.
Ціна краси
Історія цих речей — нагадування, що прагнення до краси часто має темний бік. Мода вбивала не лише тілом, а й байдужістю до тих, хто її створює.
