Джонатан Андерсон представив свою другу чоловічу колекцію для Dior, показавши в Парижі сезон Fall/Winter 2026, у якому переосмислив образ сучасного фланера крізь призму того, що він називає «aristo-youth». Колекція поєднує архітектурні коди крою Дому з більш плинним, глобально забарвленим відчуттям розкоші, натхненним спадщиною легендарного кутюр’є Paul Poiret.
Показ був вибудуваний як оповідь, а не як статична демонстрація образів. У центрі — група молодих аристократів, що блукають Парижем. Їхній шлях приводить до пам’ятної таблички на Avenue Montaigne, присвяченої Полю Пуаре, чиї роботи початку XX століття звільнили силует від жорстких конструкцій. Цей символічний момент стає відправною точкою сезону, поєднуючи формальну спадщину Dior з авангардним і чуттєвим духом Пуаре.
Силуети колекції навмисно розмивають межі гендеру та формальності. Вузькі, зменшені Bar-жакети й подовжені фраки поєднуються з несподіваними елементами — лонг-джонами, використаними як штани, та формальними сорочками з лавальєрними краватами. Між «вдяганням» і «роздяганням» виникає напруга, що перетворює класичний тейлоринг на щось більш уразливе й грайливе.
Матеріальна палітра витримана в стриманому, але насичено тактильному ключі. Технічний верхній одяг набуває драматизму завдяки парчевим накидкам, тоді як твід Donegal сусідить із мерехтливою вишивкою. Укорочені блейзери та підкреслено стрункий крій стикаються з денімом і парками, підкреслюючи інтерес Андерсона до зіставлення аристократичних кодів із вуличною практичністю.
Атмосферу показу визначила музика Mk.gee, чиє інтроспективне звучання задало емоційний тон колекції. Моделі виходили у яскраво-жовтих перуках і з шипуватими зачісками, візуально окреслюючи фігури між успадкованою традицією та спотвореним майбутнім. Говорячи про цей вплив, Андерсон зазначив: «Він був не таким, яким я його очікував… у ньому була сором’язливість, певна інтровертність, яка мене зацікавила. А мій метод роботи — збирати переживання та враження в процесі й потім впроваджувати їх в одяг».
Ця інтровертна енергія проявилася в коконоподібних формах — куртках з об’ємною спинкою та технічних бомберах, що розкривалися у подобу накидок. Замість очевидних маркерів статусу колекція зосереджується на особистій ексцентричності та інтуїтивному стилі. Як підкреслив дизайнер: «Для мене це ще одне дослідження характеру. Йдеться про особистий стиль і водночас про ігнорування грошей як ознаки аристократії — що таке ексцентричність?»
Поєднуючи історичні відсилання, експериментальні пропорції та складну роботу з матеріалами, Dior Fall/Winter 2026 пропонує сприймати одяг як спонтанну асоціацію, де індивідуальність важливіша за статус.
